Сьогодні, 25 лютого, 1871 року народилась Леся Українка!
Пропонуємо згадати думки поетеси, що актуальні і нині...
*
Геройство мусить мати нагороду, се і Боги, і люди признають.
*
Для гордої і владної душі життя і воля – на горі високій.
*
Земля не пекло, люди не прокляті, і радощі не гріх, а Божий дар.
*
З рук смерті люди дістають безсмертя.
*
Краса – змагання до досконалості.
*
Люди й покоління – се тільки кільця в ланцюгу великім всесвітнього життя, а той ланцюг порватися не може.
*
Мене любов ненависті навчила.
*
Немає честі нападати ззаду.
*
Сором – хилитися і долі коритися.
*
Тоненька смужка брехню від правди ділить у минулім, а в прийдешньому нема вже й смужки.
*
Хто зрікся всього, а себе не зрікся, не любить той.
*
Трудно вірить, щоб погану одіж могла носить якась ідея гарна.
*
Врятуєш душу, коли загубиш тіло.
*
Хто не був високо, той зроду не збагне, як страшно впасти.
*
Над всіх старшин найстарша правда.
*
Крила знов на волі виростають у соколів приборканих.
*
Не поет, хто забуває
Про страшні народні рани,
Щоб собі на вільні руки
Золоті надіть кайдани!
*
Малоросійство – це не політика і навіть не тактика, лише завжди апріорна і тотальна капітуляція.
*
Смерть – це велика всесвітня, космічна самота.
*
Терпіть кайдани – то всесвітський сором, забуть їх, не розбивши, – гірший стид.
*
Геройство мусить мати нагороду, се і Боги, і люди признають.
*
Для гордої і владної душі життя і воля – на горі високій.
*
Земля не пекло, люди не прокляті, і радощі не гріх, а Божий дар.
*
З рук смерті люди дістають безсмертя.
*
Краса – змагання до досконалості.
*
Люди й покоління – се тільки кільця в ланцюгу великім всесвітнього життя, а той ланцюг порватися не може.
*
Мене любов ненависті навчила.
*
Немає честі нападати ззаду.
*
Сором – хилитися і долі коритися.
*
Тоненька смужка брехню від правди ділить у минулім, а в прийдешньому нема вже й смужки.
*
Хто зрікся всього, а себе не зрікся, не любить той.
*
Трудно вірить, щоб погану одіж могла носить якась ідея гарна.
*
Врятуєш душу, коли загубиш тіло.
*
Хто не був високо, той зроду не збагне, як страшно впасти.
*
Над всіх старшин найстарша правда.
*
Крила знов на волі виростають у соколів приборканих.
*
Не поет, хто забуває
Про страшні народні рани,
Щоб собі на вільні руки
Золоті надіть кайдани!
*
Малоросійство – це не політика і навіть не тактика, лише завжди апріорна і тотальна капітуляція.
*
Смерть – це велика всесвітня, космічна самота.
*
Терпіть кайдани – то всесвітський сором, забуть їх, не розбивши, – гірший стид.
Коментарі
Дописати коментар